Проблеми вдосконалення естетичного виховання

     Народно-сценічний танець – мистецтво, особливо близьке людині в її молоді роки. Заняття в «Зразковому художньому колективі» ансамблі народного танцю «Радість» надають вихованцям багато нових естетичних вражень, знайомлять їх з найрізноманітнішим світом художніх образів, рухів, костюмів, мелодій, у той же час вони потребують від них великої кількості фізичної енергії і активної участі свідомості: проявів творчої фантазії, ініціативи, спостережливості, кмітливості, уваги.

     Отримуючи навчальну танцювальну підготовку і беручи участь у виконанні танців, вихованці починають розуміти, що мистецтво хореографії відображає життя, що в художніх образах танцю виявляються людські характери, відношення, думки і почуття. Поступово вони усвідомлюють, яка велика праця, наполегливість, творчі зусилля необхідні для того, щоб образи танцю стали живими і виразними, щоб до глядача донести ідейно-естетичний зміст танцю.

Плани-конспекти занять

План -

КОНСПЕКТ

відкритого заняття учнів

основного рівня навчання

Тема: Поєднання рухів, музики та костюму – основа народно-сценічного танцю Житомирщини

Керівник гуртка-методист,

керівник «Зразкового художнього колективу»
ансамблю народного танцю «Радість»

Центру позашкільної освіти

ім. О.Разумкова м. Бердичева

О.О. Ризванюк

Бердичів 2015

Грамоти та дипломи

       Мистецьке естетичне виховання сучасної молоді – важливе і відповідальне завдання не лише закладів позашкілля, а й навчальних закладів культури і мистецтва, зокрема хореографічних. Емоційне і образне пізнання світу збагачує людське почуття і свідомість. Сприйняття прекрасного в житті і в мистецтві облагороджує людину, розширює сферу її інтересів, розкриває перед ним красу й багатогранність життя.

Місце українського народно-сценічного танцю в хореографічній освіті

Український танець займає значне місце серед культурних надбань нашого народу. Широка популярність українського танцю в нашій країні та за кордоном пояснюється невичерпним багатством тем і сюжетів, щирістю, життєрадісним запалом, гумором. У танцювальних образах розкривається національний характер народу, відображаються явища, взяті безпосередньо з його побуту та праці, рідна природа тощо. Наявність яскравих побутових рис і особливостей, поєднаних з віртуозною технікою, надає українському танцю своєрідного колориту.

Формування аксіологічної компетентності вихованців в процесі вивчення історії костюму

Окрім навчання танцям, вихованці «Зразкового художнього колективу»   ансамблю народного танцю «Радість» опановують чимало інших дисциплін, таких як вишивка, аплікація, плетіння, в’язання. Усе це задля того, аби прикрасити свої сценічні костюми і продемонструвати глядачеві не лише красу танцю, а й красу одягу, розшитого власними руками. Процес пошиття, вишивання, оздоблення костюму чи його елементів, в якому вихованка вийде на сцену, дає змогу виразити індивідуальність, творчість, проявити повною мірою фантазію, і, відповідно, гордість за те, що той чи інший костюм чи його елемент дитина виготовила чи оздобила своїми руками, самостійно.

Історія хореографічного мистецтва в контексті навчання основам хореографії

В українських землях розвиток самосвідомості й початки хореографічної фольклористики взаємозумовлені й пов'язані з європейською романтичною ідеєю. Поняття про націю та її права почали формуватися на Заході в другій половині XVIII ст., наприкінці XVIII ст. народ уже усвідомлювався як єдність. Інтерес до етнічних культурних джерел та національної історії вплинули на виникнення романтизму як художньої течії.

Згадана проблематика вивчалася багатьма науковцями з різних галузей наукового знання: істориками, хореографами, етнокультурологами та ін. Це дослідження М.Семчишина, В.Гнатюка, О.Шлемко, В.Пастуха та багатьох інших. Проте науковці недостатньо уваги приділили питанням взаємовпливу регіональних традицій.

Методичні посібники

Система національного виховання, створювана кожним народом протягом багатьох сторіч як сукупність поглядів, переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв, покликана формувати компетентну особистість, її світоглядну свідомість і ціннісні орієнтири молоді, передавати їй соціальний досвід і надбання попередніх поколінь. Тому організоване національне виховання, яке відображає історичний шлях народу і перспективи його розвитку, має враховувати основи громадянського самовизначення.